София Ротару - Одна на свете

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » София Ротару - Одна на свете » Пресса » Первое интервью Софии Ротару!


Первое интервью Софии Ротару!

Сообщений 1 страница 2 из 2

1

http://odnanasvete.spybb.ru/uploads/0001/12/e5/176-1.jpg
Уже таке щасти мають таланти, що на долю їхию випадає назавжди підкорювати наші серця. Так сталося і цього разу. Раптом десь з мальовничої, щедрої на таланти буковинської землі прийшла до нас пісня. Була вона мелодійною і ніжно хвилюючою. Здавалось, у ту мелодію вплелися гірські потоки, барвисті квіти росписів буковинських хат, ритмічна пружна хода молодої юнки, що спускається ледь помітною стежиною з плаїв на зустріч з коханим. І ще була нестримна радість, що її могла дарувати лише молодість...
То співала Соня Ротар. Ще дівчинка, одинадцятикласниця.
Вона полонила слухачів відразу – юністю, неабиякої краси і сили голосом. На Республіканському огляді сільскої художньої самодіяльності, що проходив у Києві в грудні минулого року, молодій співачці палко аплодував зал, майстри сцени пророкували їй велике майбутиє. Звичайно, тільки треба багато вчитись, щоб голос заграв, як діамант у дорогій оправі.
Соня не сподівалась такого успіху. Щоправда, дівчатка-подруги, вчителі, односельці з задоволенням слухали, як вона співала в клубі, на вулиці, на шкільних вечорах і просто в полі, коли допомагала старшим. “Бути Соні артисткою”, - трохи з заздрістю, а більше з гордістю за землячку говорили подруги. Соня теж мріяла про музичну освіту. Але це ще коли буде! Спочатку школу закінчити, а тоді вже, може, - в Новоселицю, а може, й у Чернівці в музичне училище.
Та успіх її як виконавиці народних пісень був такий великий, що Соню відразу запрошують у Чернівецьке музичне училище.
Нині Соня в Чернівцях. Опановує музичну грамоту і кінчає одинадцятирічку. Вчиться дуже добре. Параска Григорівна Петренко, досвідчений педагог, не може нахвалитися її скромністю, працьовитістю. Зараз у дівчини дуже напружений час – через день-два вона залишить затишні чернівецькі вулиці і ступить на гомінкі магістралі Москви: Соня Ротар візьме участь у творчому звіті-концерті кращих колективів художньої самодіяльності України.
Ми подзвонили у Чернівецьке музичне училище. До телефону підійшла Соня. Видно, що хвилюється. Соковитий, навіть на відстані красивий її голос ледь відчутно стріпується: адже це перше її інтерв’ю, яке вона дає журналістам; а оце так і зовсім незвичайно – телефоном.
Соня розповідає про навчання, про педагогів, про репертуар, над яким працює. В училищі вона подружилась з двома дівчатками Раєю і Лідою. Вони разом виконують “Червоні маки”. А ще вчиться грати на роялі. І цей інструмент дуже захопив її. Вона вирішила найближчим часом так оволодіти таємницею гри, щоб самій акомпанувати собі, щоб виконувати твори Чайковського, Глінки...
– О, я так люблю цих композиторів. І взагалі музика для мене – це все.
І ще я люблю свою маленьку сестричку. У неї таке гарне і незвиіне ім’я – Ауріка. Аурікі шість років, але вона вже теж “артистка”: чудово співає, голос її кращий за мій. А оце недавно її навіть по телебачению транслювали. Вона так пишається цим. І ще дуже рада, що поїду в Москву. Ауріка просить, щоб я привезла їй велику ляльку, яка казатиме “а” і заплющуватиме очі. Та я привезу їй маленький іграшковий рояль, такий, як бачила на вітрині в Києві. Хай сестричка вчиться грати. А трошки підросте, гратиме на справжньому. Може, ще разом співатимемо.

Соня багато говорить про Київ, Хрещатик, Дніпро. Вона двічі відвідала столицю – вперше, коли виступала на огляді, і вдруге – коли її запросили взяти участь у святковому концерті на 8 березня в Жовтневому палаці.
У голосі її стільки нестримної радості, як у піснях, що їх вона так чудово виконує.
Г. КОВТУН

На фото: Соня Ротар.

“Перше інтерв’ю Соні Ротар” было опубликовано 21 марта 1965 года в газете “Молодь України” (“Молодежь Украины”). 

0

2

ПЕРВОЕ ИНТЕРВЬЮ СОНИ РОТАР

(перевод на русский язык)

Уже таким счастьем обладают таланты, что на их долю выпадает навсегда покорять наши сердца. Так случилось и в этот раз. Вдруг откуда-то с живописной, щедрой на таланты буковинской земли пришла к нам песня. Была она мелодичной и нежно волнующей. Казалось, в ту мелодию вплелись горные потоки, пестрые цветы росписей буковинских изб, ритмичная гибкая походка молодой девушки, что спускается едва заметной тропой на встречу с любимым. И еще была бурная радость, что ее могла даровать лишь молодость.
Это пела Соня Ротар. Еще девчонка, одиннадцатиклассница.
Она пленила слушателей сразу - юностью, небывалой красоты и силы голосом. На Республиканском конкурсе художественной самодеятельности, который проходил в Киеве в декабре прошлого года, молодой певице зал пылко аплодировал, мастера сцены пророчили ей великое будущее. Конечно, только нужно много учиться, чтобы голос заиграл, как бриллиант в дорогой оправе.
Соня не надеялась на такой успех. Хотя, подруги, учителя, односельчане с удовольствием слушали, как она пела в кубе, на улице, на школьных вечерах и просто в поле, когда помогала старшим. “Быть Соне артисткой”, - немного с завистью, а больше с гордостью за землячку говорили подруги. Тем временем Соня мечтала о музыкальном образовании. А когда еще это будет! Сначала школу закончить, а потом уже, может, - в Новоселицы, а может, и в Черновцы в музыкальное училище.
Но успех ее как исполнительницы народных песен был такой большой, что Соню сразу приглашают в Черновицкое музыкальное училище.
Сейчас Соня в Черновцах. Постигает музыкальную грамоту и заканчивает одиннадцатилетку. Учится очень хорошо. Прасковья Григорьевна Петренко, опытный педагог, не перестает удивляться ее скромности, трудолюбию. Сейчас у девушки очень напряженный момент - через день-два она оставит тихие черновицкие улочки и шагнет на шумные магистрали Москвы: Соня Ротар примет участие в творческом отчете-концерте лучших коллективов художественной самодеятельности Украины.
Мы позвонили в Черновицкое музыкальное училище. К телефону подошла Соня. Видно, что волнуется. Сочный, даже на расстоянии красивый ее голос чуть слышно дрожит: ведь это первое ее интервью, которое она дает журналистам, а так и совсем необычно - телефоном.
Соня рассказывает про учебу, про педагогов, про репертуар, над которым работает. В училище она подружилась с двумя девочками Раей и Лидой. Они вместе исполняют “Красные маки”. А еще учится играть на рояле. И этот инструмент очень увлек ее. В ближайшее время она решила так овладеть секретами игры, чтобы самой себе аккомпонировать, чтобы исполнять произведения Чайковского, Глинки.
– О, я так люблю этих композиторов. И вообще музыка для меня - это все.
А еще я люблю свою маленькую сестричку. У нее такое прекрасное и редкое имя - Аурика. Аурике шесть лет, но она уже тоже “артистка”: чудесно поет, голос ее лучше моего. А недавно ее даже по телевидению транслировали. Она так гордится этим. И еще очень рада, что поеду в Москву. Аурика просит, чтобы я привезла ей большую куклу, которая говорит “а” и закрывает глаза. Но я привезу ей маленький игрушечный рояль, такой, как видела на витрине в Киеве. Пусть сестричка учится играть. А немножко подрастет, будет играть на настоящем. Может, еще вместе споем.

Соня много говорит про Киев, Крещатик, Днепр. Она два раза посетила столицу - первый, когда выступала на фестивале, и второй, когда ее пригласили принять участие в праздничном концерте в честь 8-го марта в Октябрьском дворце.
В голосе ее столько бурной радости, как в песнях, что она так чудесно исполняет.

0


Вы здесь » София Ротару - Одна на свете » Пресса » Первое интервью Софии Ротару!